вірш

Так не вистачає чогось такого,
чогось такого і справді простого,
куди вмить поділись
ці миті й надії,
твій погляд вже інший.
Де теплі обійми?

Хто зводить мости,
той їх і ламає,
без сумніву краще,
коли все зникає.

Людина тікає
і тіні немає,
лиш серце стискає
і душу ламає.

ответить

16 октября, 2016

пожаловаться